Ви увійшли як Гість Група "Гости" Вітаю Вас Гість

П`ятниця, 16.11.2018, 20:42



Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 17
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Історія села

Історія села

Тебе люблю, моє село,

                                                      За тихий шепіт верболозу,

                                               Лісів дрімучих древній шум,

 За зиму сніжну і морозну.

    Село моє, моє рідне село! Воно прекрасне в будь-яку пору. Особливо тоді, коли пишно цвітуть сади, коли соловейко до сліз доводить своїми піснями, коли оживає земля.

Прекрасне наше рідне село завжди. І тоді коли з маленької травинки виростають і морем хвилюються трави, а над ними різнокольоровими хмарками дріботять крильцями метелики. Красиве і тоді, коли зарум'яняться його щічки. Наче освячені яблука на Спаса, коли одягне воно свою сорочку, вишиту жовтогарячим листям, і пустить дощову сльозу, наче дівчина під Покрову.

А яка краса, коли на село тихо падає сніг, переливаючись місячним сяйвом. Небо зоряне, зоряне. А коли вже сміються зарум'янілі діти, то здається, що сміється вся Україна.

Я тут живу, на добрій цій землі,

Де йдуть дощі і дозріває колос.

Де буйним цвітом пропливають дні,

І став піснями мій невтомний голос!

Із глибини віків

    У кожного села своя історія. Своєрідна та цікава вона і в Озерянах. З актів XVIII століття видно, що Озеряни називались Озериська і перед тим становили два поселень і згадується багаторазово або Озериська чи Озеряни, що доводить наявність двох поселень.

      В архівних документах перша згадка про село Озеряни 1441 року. За народними переказами село Озеряни було на 1-2 км східніше і називалось Гнилі Озеряни, але під час татарських набігів було знищено, і люди потім поселилися західніше, на більш сухому місці, де нині вулиці «Хромейська» і «Могилки».

Село розміщене в мальовничій місцині Покуття. Звідки з'явилася назва Покуття? Конкретну відповідь на це запитання не можуть дати. Одні вважають, що вона походить від назви міста Кути, що межує з Буковиною, пояснюючи це тим, що землі Речі Посполитої сягали по - Кути. Але річ у тому, що це суперечить дійсності. Кути, як місто чи селище, постали набагато пізніше від загальної назви, яку мала ця частина краю, тобто Покуття. Інші дослідники доводять, що Покуття означає край гут. Гутами, а пізніше сольовими банями і жупами, називали у нас солеварні, які в цьому краю є найдавнішими.

Жодна з покутських печер до сьогодні не досліджена, ніхто не знає, що криється в їхній середині.

На озерянських полях (при дорозі із Жабокрук) є торфовище, площа якого становить 15 морґів. Назва озерище збереглася до сьогодні, на окраїні маєтку Озеряни, що належало до Тлумацького панства. На цьому торфовищі під час копання рова натрапили на велетенські кістки, які, на думку дослідників, належать мамонтові. Ці кістки забрав із собою пан Плевінський, старанно їх зберігав у своєму маєтку Пилипівці (Заліщицького повіту) над Дністром.

В глибоку давнину на місці, де тепер знаходиться село, були великі ліси, болота, багна. Навколо ріс очерет, верби, вільхи, чагарники.

Немає жодних сумнівів у тому, що й у нас люди, вийшовши з печер і виступів Придністровських скель, селилися на територіях поблизу річок чи ставів. Тоді ці поселення дали початок нашим городищам. Кожне поселення потребувало води, лісів, оскільки первісні люди були не хліборобами, а рибалками і мисливцями. Тому й знаходять сліди городищ найчастіше біля берегів річок, потоків, озер, ставів.

     Після першого поділу Польщі ( 1772 рік ) Галичина до 1918 року перебувала у складі Австрійської імперії. Наш край у цей період зажив собі слави однієї з найбільш нужденних і відсталих її частин. У 1773 році австрійський цісаревич Йосип II здійснив ознайомлюючу подорож по Галичині і писав до своєї матусі Марії Терезії, що галицький селянин тільки своїм фізичним життям «пригадував людину». Без дозволу пана він не міг продати або купити землю, женитися. Польські драгуни в селах проводили екзекуції, вирізали худобу, домашню птицю. Цісаревича вжахнув стан народної освіти.

На початку австрійського панування польські поміщики ще продовжували утримувати за собою колишні підвладні території в Галичині. Видавали розпорядження , циркуляри, дарували землі.

   До 1786 року австрійська влада провела в Галичині адміністративну реорганізацію, польське законодавство було замінено австрійським. Імператор Йосип II у 1781 році насмілився скасувати кріпацтво. Проте імператор Франц І на початку XX століття відновив кріпацтво.

 Село Озеряни розташоване за 12 км від районного центру м. Тлумача.

 Через село проходить шосейна дорога Івано-Франківськ - Городенка-Снятин. В селі проживає 514 чоловік, кількість дворів.

 Населення займається в основному землеробством. Село невелике, жителі мешкають на вулицях, які носять назви: «Центральна», «Могилкова», «Хромейська», «Балкани», «Шевченка», «Хотимирська», «Лесі Українки». Кожна вулиця хизується ошатними оселями, де живуть працьовиті люди. І завдяки їм ми маємо чим гордитися.

 

Наше сьогодення

Село - наш дім, наше коріння і материнська пісня...

Село Озеряни - маленька краплиночка на карті Тлумаччини, а скільки в ньому мальовничості і краси.

Скільки сил приклали наші предки, щоб воно стало ще кращим, розвиненим і культурним центром.

В порівнянні з навколишніми селами воно знаходиться в долині. Місцевість села низинна, напевне таке його розташування сприяє існуванню багатьох невеличких озерець, біля яких у вихідні дні можна побачити рибалок-любителів. Ґрунт чорноземний. На території села, зі сторони Хотимира, є великі поклади гіпсу. Фірма «Троянські гіпси» орендує землі паїв громадян та землі запасу, на яких розміщені родовища.

В часи незалежності в селі появилися декілька дрібних підприємців, які мають трактори та зернозбиральні комбайни, що становить для жителів села зручність при обробітку присадибних ділянок.

Тож пройдемося селом, його вулицями, глянемо не те, чим гордимося сьогодні.

Візиткою нашого села є школа.

    З 1970 по 1978 рр. директором школи працював Стойко Михайло Іванович, за фахом вчитель історії. За період його роботи був добре налагоджений навчально-виховний процес. Ставилися високі вимоги як до вчителів так і до учнів.

З 1978 по 1983 рр. директором школи працював Городчук Ярослав Володимирович, за фахом вчитель історії. Період його роботи увійшов у свідомість учнів та вчителів як найстрогішої дисципліни і порядку. Стиль керівництва - авторитарний.

З 1983 по 1994 рр. директором школи працював Суховій Михайло Васильович, за фахом вчитель історії. Директор був добрим господарем. За період своєї роботи зробив перекриття приміщень школи, огорожу довкола приміщення, переклав теплотрасу від котельні до приміщення школи, майстерні, житлового будинку для вчителів.

    З 1995 по 2010 рр. директором школи працювала Солодка Ганна Михайлівна, за фахом вчитель математики.

З 2010 р. директором школи працює Семенів Василь Васильович, вчитель трудового навчання. У вересні 2011 р. проведена реорганізація загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів у навчально-виховний комплекс – (ЗОШ І-ІІ ст.. - дошкільний навчальний заклад).

Був зроблений капітальний ремонт окремого приміщення для садочка за рахунок державного бюджету. Проведено заміну великої кількості вікон у школі по програмі енергозберігаючих технологій,  зроблено капітальний ремонт та оснащення приміщень школи та навчальних класів. Класи поповнено новими меблями.  Побудовано нову мережу водопостачання по навчальному закладу. В садочку «Калинка» виховується 15 дітей.

Учні НВК виховуються в дусі патріотизму, виборюють кращі місця в міжшкільних спортивних змаганнях. В школі створена молодіжна організація «Сокіл»

В центрі села, навпроти школи розмістився адміністративний будинок - сільська рада.

 

У 1995 році було відкрито сільську раду, яку до 2010 року очолював Спасюк Микола Михайлович. З жовтня 2010 року сільським головою обрано Солодку Ганну Михайлівну, під керівництвом якої поступово покращується благоустрій села, наведено порядок. Ще працюючи директором школи у 2007 році Ганна Михайлівна була організатором і керівником газифікації села. Протяжність газопроводу по селу становить 12.7 км.

Приміщення сільської ради і школи було газифіковано в 2009 році.

До 1939 року не було в Озерянах ніякого санітарно- лікувального закладу. Для жінок-породіль була в селі баба- повитуха на прізвисько Ковбасючка.

З березня 2012 року завідуючим ФАПом Василів Галину Іванівну - молоду, енергійну завзяту дівчину, яка взяла на себе велику відповідальність - лікувати людей.

Окрасою села, величним собором для нас є церква Святого Миколая.

 

Тільки тут, наодинці кожен може зробити сповідь душі, поклонитися всевишньому за всі блага.

Майже 65 років в с. Озерянах не було церкви (так як вона під час війни згоріла), а це позначилось на вихованні молодшого покоління. Радянська система зашкодила духовному вихованню молоді. Із 1945 по 1990 роки не відправлялося церковне богослужіння, люди ходили до ближніх сіл Олеша, Живачів, Хотимир.

   За часи незалежності у 1994 році власними коштами жителів села споруджено нову церкву Святого Миколая.

Також в селі побудовано 3 каплички, встановлено декілька символічних хрестів.

      У 1992 році біля приміщення сільської ради громадою села споруджено символічну могилу «Борцям за волю України»

, вигляд якої завжди охайний, бо доглядає за нею група волонтерів місцевої школи.

 Біля даної могили завжди проходять урочистості. Пов'язані з Днем Незалежності та пам'яті загиблих в роки війни.

 Клуб у селі є центром відродження народних свят, традицій, обрядів.

До 1977 року в селі був старий клуб - це невеличка сільська хата, де не було де голці впасти, сходилися люди, проводилися тематичні вечори, грали вистави,були танці. Коли почалося будівництво нового клубу - старий завалили, на його місці зараз майданчик.

У літку 1978 року відкрили новий будинок культури. Такого прекрасного закладу не було ніде в районі. Всі наради, всі збори проводилися в Озерянах в будинку культури. Директором будинку культури був Гнатюк Василь Григорович. У великому кінозалі демонструвалися кінофільми, на які приходили як молодь, так і старші. Кіномеханіком весь час працював Солодкий Дмитро Васильович.

Час проходить, немає зараз в клубі ні фільмів, ні того всього, що було раніше. За ці роки багато мінялося директорів. У свій час директорами працювали: Смушак Михайло Павлович, Попович Іван Іванович, Терлецький Ізидор Васильович, Халанюк Василь Іванович, Біглюк роман Михайлович. З 2006 року завідуючим клубом призначено Стасюк Марію Володимирівну. Яка добросовісно виконує свої обов'язки.

У клубі проходять зустрічі, тематичні вечори, вечори відпочинку, танці, дискотека.

На другому поверсі клубу знаходиться сільська бібліотека. 


 

Із розповіді старожила нашого села Чубатого Михайла Михайловича (1921 року народження) мовиться, що в селі Озеряни була створена хата-читальня в 1939 році (у власній будівлі Голубчака Михайла Михайловича).

Завідував нею Солодкий Дмитро Михайлович. Туди сходилися вечером  українці і поляки (їх у селі було 981 чоловік). А також і з родини жидів (жиди були дуже активними учасниками художньої самодіяльності. Це письмова згадка Чубатого Михайла Михайловича і покійної Наквасюк Варвари (1918 р.н.). сюди сходилися на обговорення злободенних питань. Проводилися фестиини, проби (репетиції). Обговорювалися польські проблеми (українцями), грали вистави (п'єси).

У 1941 році почалася війна і все було розгромлено. І так в селі не було бібліотеки. З 1946 року функціонувала бібліотека у польському приміщенні і завідувала нею Дзьоба Меланія Матвіївна (до 1950 р.).

З 1050 по 1955 р. - Осадчук Дарія Михайлівна (Білявщина), 1955-1958 р. Григоращук Катерина, з 1958-1961 р. Гнилюк Ольга Андріївна, 1961-1967 р. Равуляк Феофанія, 1967-1975 р. Ільчишин Ярослава Василівна. Жителька с. Жабокруки, яка перейшла на роботу у Тлумацьку районну бібліотеку в 1975 р., де працює по даний час і завідує краєзнавчою роботою. З 1975 по 2011 р. завідуючою бібліотеки працювала Ящук Парасковія Василівна. А з серпня 2011 р. на цій посаді працює Левицька Марія Іванівна.

 

 

 

 

 

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930
Архів записів
Друзі сайту
http://www.osvitatlm.if.ua http://www.ippo.if.ua

Озерянська гімназія © 2018
Безкоштовний хостинг uCoz